)
Привіт моя люба !
так,це пишу тобі я,і пишу саме так..можливо я ніколи і не наважусь відправити цей лист тобі,щоб ти знала все що я відчуваю…а можливо одного дня ти здивуєшся,і маю надію що десь в душі будеш навіть трішки рада… Для чого я затіяла написання цього листа,до кінця і сама не знаю,можливо після того як напишу все це,і «виллю» все що в мене на душі,все що мене «гризе» я зможу піти вперед,з тобою чи без тебе одному Богу відомо.

ти навіть не уявляєш як мені тебе не вистачає((((як боляче розуміти що ми ніколи не зустрінемось так як раніше,не поговоримо,а можливо навіть одного дня випадково зустрівшись навіть не привітаємось(коли ти пішла з мого життя,ти забрала з собою частину мене.
Тисячі разів я хотіла все забути,викинути зі своєю голови всі ті спогади,залишити минуле в минулому,змиритись з тим що це життя,і воно таке..хтось приходить,хтось іде з нього. Все ніби то і вдавалось,але щось все одно не відпускає,час від часу я хочу плакати від того що так все сталось.
За той час який ми не спілкувались,я багато з ким познайомилась,багато з ким подружилась,багато кого забула,але чомусь озираючись назад,я згадую лише тебе.
Кожній людині потрібен час для усвідомлення своїх помилок,після того як вона вирішує що робити далі:йти вперед,спалюючи всі мости,або стояти на місці і чекати що люди які пішли одного дня одумаються і повернуться. Я ніби на якомусь роздоріжжі,адже роблю кроки вперед,але все одно повертаюсь назад до минулого.

Невже це те що ми вдвох хотіли,про що мріяли?невже так ми хотіли закінчити свою дружбу?невже ми хотіли щоб вона була такою короткою,і щоб через незрозумілі обставини ми перестали один одного помічати?Невже отак просто ми дозволили один одному піти?після пережитого разом,скільки всього…здається що пів життя в мене пов’язане з тобою.
Ось вже більше року ми не спілкуємось (скільки всього хотілось би тобі розповісти,стільки всього запитати..але після такого періоду часу вже навіть і не наважусь…ми ніби вороги,один одного не знаємо,і ніколи не спілкувались,і таке враження що ненавидимо один одного з такою силою як колись дружили ,навіть не можемо написати банальне «привіт як справи?»тому що ні одна з нас не сприйме це так як треба.
Після деяких подій в житті я зрозуміла що невже в житті немає інших справ,невже життя потрібно витрачати на пусті сварки,які по суті то і не важливі. Чому ми як діти себе ведемо,ображаємось,когось викидаємо з життя не запитуючи як там той кого викинув..а його може просто не стати в один прекрасний день,адже життя не така то і точна штука..сьогодні так,а завтра зовсім може бути навпаки.

Я знаю що в багатьох наших з тобою сварках я була не права,але чомусь як впертий баран завжди це перекручувала і робила когось винним. З часом я це зрозуміла!я знаю що я в багатьох ситуаціях дуже тебе ображала,за що прошу не одноразово пробачення!Кожен раз після нашої сварки я думала що це не назавжди і рано чи пізно ми помиримось..але одного дня такого не сталось,і все пішло по іншому(
якось недавно одна людина в мене запитала про тебе,а я навіть нічого не змогла відповісти,і на це вона сказала «хм…дивно а хроніки контакту показали що ви спілкуєтесь»..мені стало приємно від того що хоч в хроніках контакту у нас все добре(
я просто хочу щоб ти не тримала на мене зла,і якщо ми з тобою отак розійшлись ,то хоча б заради того що ми колись так були дружні,давай не будемо тримати одна на одну зла. Я хочу бути впевнена в тому що коли ми десь зустрінемось то ми не робитимемо вигляд що ми не знаємо одна одну а просто від душі зрадіємо.
Хочу щоб ти знала що я завжди тобі буду рада!
Якщо тобі нема чого сказати з приводу того що я тобі написала, то просто не відповідай,мовчання найкраща відповідь,я все зрозумію!це буде мені пережити легше…

відправляйте не відправлені листи…